Меню

Історія Ясіня

a href="http://edelweiss.in.ua"> База відпочинку 'Едельвейс' - зручне розташування до гірськолижних курортів Буковель і Драгобрат

Трансфер

Карпати. Бази відпочинку :: Карпати. Готелі і дачі
Карпати. Котеджі :: Карпати. Приватні садиби. Приватний сектор

Карпати. Бази відпочинку. Ясіня :: Карпати. Готелі і дачі. Ясіня
Карпати. Котеджі. Ясіня :: Карпати. Приватні садиби. Приватний сектор. Ясіня

Карпати. Бази відпочинку. Драгобрат :: Карпати. Готелі і дачі. Драгобрат

Карпати. Готелі і дачі. Лазещина :: Карпати. Котеджі. Лазещина :: Карпати. Приватні садиби. Приватний сектор. Лазещина
Карпати. Готелі і дачі. Чорна Тиса :: Карпати. Приватні садиби. Приватний сектор. Чорна Тиса :: Карпати. Готелі і дачі. Кваси
Карпати. Приватні садиби. Приватний сектор. Кваси
Карпати. Бази відпочинку. Коб.Поляна
Карпати. Котеджі. Яблуниця :: Карпати. Приватні садиби. Приватний сектор. Яблуниця

Карпати. Колиби, шашличні. Ясіня :: Карпати. Сауни, бані. Ясіня

База відпочинку 'Едельвейс' - Ясіня, Буковель Драгобрат
Відпочинковий комплекс "Меридіан" Садиба "Карпати" Садиба "Казка Карпат"

Трансфер Ясіня, Буковель, Драгобрат, Івано-Франківськ

Пользовательского поиска

     Ясіня (з Угорських джерел 1587 – 1944 р.р. паралельно використовується назва Керешмезо)
З 1947 року Ясіня - селище міського типу. Селище розташоване біля підніжжя карпатських вершин Говерли, Петроса, Близниці, на висоті 647 м. над рівнем моря. По території селища протікають річки Чорна Тиса й Лазещина, які зливаються в центрі населеного пункту. Населення селища Ясіня - 9100 чоловік. Основна частина населення - українці (гуцули) - 7948, або 87,6 %. Проживають так само і угорці - 1052, або 11,4 %, представники інших національностей - 1 %.
     Про заснування селища існує легенда: збереження Богом хазяїна Струка, якого застала в горах зима. Аналіз цієї легенди привів чеських етнографів до висновку, що перші поселенці в селищі Ясіня, були із села Зеленого. Михайло Тиводар, у своїй роботі "Закарпаття: народознавчі роздуми" вказує, що предками місцевих гуцулів були вихідці з Косова і Яремче. Однак, збережені саме в районі Струковської церкви топоніми “Криворівня”, “Зеленчинка”, Васьківчик”, “Буковина” і проведена певна робота з порівняння фольклорного матеріалу, дають підстави припустити, що перша хвиля заселення, цілком можливо, була здійснена з Буковини, а точніше - з Вижницкого району, Чернівецької області. З ясеновим лісом зв'язується назва селища. Ясенове дерево й вівця, зображені на стародавньому гербі селища Ясиня. Струківська церква, а в старі часи - невелика каплиця, і сьогодні є її символом.
     Перше письмове згадка про селище датується 1555 роком. У народі існують й інші дати: 1497, 1500, 1553 р.р. Згідно документів, у селі проживали гуцули й належали вони угорському феодалові Драгфе. В 1583 році село передається у власність шляхтича Каролі, а з 1672 року - Бичківській казенній домінії. Відомо, що тут, саме з 1672 року починається розробка лісів. Лісорозробки в той час велися дуже обережно: вирубки велися винятково взимку. Перший рік ліс зрізали й залишали на місці. На другий рік обрізали верхівки дерев і гілки. І лише на третій рік, майже сухе, без кори, дерево спускали в долину. Далі, по Тисі, дерева спускали до Бичкова. Відповідно до перепису 1720 року, у селі проживало 53 родини. В 1724 році для сплаву лісу було споруджено перше водоймище (місцева назва «гать»), у Стебному. У другій половині 18 сторіччя в село переселяють родини німецьких колоністів, які займають кращі землі, одержують державні позики для ведення господарства. Відомо, що перші поселенці з'явилися отут із села Ротевейзе. На жаль, розшукати це село не вдається. Наприкінці 18 сторіччя, на роботах у лісі, разом з переселенцями, працювало більше 400 чоловік. Гуцули не раз піднімалися на збройні повстання проти діючої влади й загарбників. Вони підтримували опришківський рух, очолюваний О. Довбушем, що в 1743 й в 1745 роках відвідував Ясіня. Збереглися спогади й назва урочища Білі Хрести, де жителі селища бачили легендарного ватажка. На початку 19-го сторіччя в селищі починають діяти перші церковно-парафіальні школи. Судячи з документів про дарчу на землю, навчання в них велося церковнослов'янською мовою. У документах того часу зустрічаються записи українських слів латинськими буквами. Відкривається школа для родин колоністів. В 1800 році, у селі оселилася родина єврея Марамороша, що заснував єврейське суспільство в Ясінях. Він одержує ліцензію для організації забезпечення продуктами німецьких переселенців і місцевого населення, що працювало на лісозаготівлях
     Революційні події 1848-1849 років у Європі торкнулися і Ясіня. Люди вимагали зменшити податковий тиск і виділити земельні ділянки. У червні 1849 року, каральний загін жорстоко розправився з повстанцями. У середині 19-го сторіччя населення села становило 2778 чоловік. По переписі 1900 року населення села вже становило 3454 чоловік. З них 1439 було зайнято в сільському господарстві, 219 - у ремісничому виробництві, 150 у торгівлі, 255 були робітниками - поденниками, 158 слуг, 330 чоловік ходили на сезонні заробітки. Наприкінці 19-го початку 20-го сторіччя в Ясінях здійснене регулювання річок і припливів та будується залізниця (завершена в 1896 році). Ці міри були початі для збільшення вивозу лісу, що використовувався навіть, як корабельний. З деревини, що добуває в цьому краї виготовляли дуже коштовні меблі й інші вироби. Склад населення був наступним: Усього населення - 9 795 чоловік; з них використовували розмовну мову: українську - 6 824 угорську - 1 461; німецьку - 1 484; інші - 26; По віросповіданню: греко-католики - 6 904; римо-католики - 1 285; іудеї - 1 520; реформаторів - 76; кальвіністів - 8. За наявним даними, приблизно в цей час, у Ясінях проживало дві православні родини. Під час Першої Світової війни, в Австро-Угорську армію було покликано майже 300 жителів села. Двічі на його території були російські війська, за симпатії до яких було присуджено до розстрілу близько 60 чоловік. Листопадова революція в Австро-Угорщині (1918 р.) привела до падіння монархії. Ці події послужили початком проголошення Гуцульської Республіки, із центром у Ясінях.
     8-го листопада 1918 року в центрі села було зібрано багатотисячне віче, на якому була створена Українська Народна Рада. До нєї ввійшли самі шановні люди села, включаючи представників німецького, угорського і єврейського суспільств. Очолювати Раду народом був обраний С. Клочурак. Українська Народна Рада в Ясінях була добре організованим і демократично обраним органом влади. Вона підтримував зв'язок з урядом ЗУНР, у якому була організована «Секція пропаганди для угро-русинів», яка постачала Закарпаття українською літературою й підручниками. У грудні 1918 року в Ясіня направляється 620-а каральна військова експедиція й урядовий комісар Кальман Фізешірі. 2 січня 1919 року в Станіславі (Івано-Франківськ) відбулося засідання Народної Ради Західної України, на якому проголошено об'єднання Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою. На ньому виступив С. Клочурак, якого тепло привітав голова ЗУНР Є. Петрушевич. У ніч із 6 на 7 січня відбулося збройне повстання, а 8 січня 1919 року було проголошене створення Гуцульської Республіки. Активну участь у цих подіях брали брати Василь, Дмитро й Іван Климпуші, Іванюки, Д. Німцук й інші. Усього брали участь у повстанні 86 чоловік, у тому числі 23 старшин і підстаршин військ ЗУНР. 13 січня 1919 року, військо Гуцульської республіки під командуванням С. Клочурука відправляється окремим поїздом у похід на Мараморський Сігет. До складу гуцульських сотень входять і добровольці з Галичини. За короткий період були звільнені села Рахівского району й місто Рахів. Однак поразка в Сігетській Коморі не дозволила далі продовжувати визвольний похід. А Гуцульська республіка проіснувала до окупації краю румунськими військами (червень - липень 1919 року).
     По Сен-Жерменському договору (1919 р.) Закарпаття ввійшло до складу Чехословаччини. Ясіня стало прикордонним містечком. Розвивається торгівля, діють оптові склади. Чеська влада сприяла розвитку сільського господарства. Надавалися кредити людям, які бажали придбати землю. Ремонтувалися дороги й будувалися нові автодороги, підпірні стіни (кашиці). Була побудована вузькоколійна залізниця (демонтована в 60-х роках за рішенням радянських владних структур). Розвивалася освіта: в 30-х роках у селі діють чотири початкові, одна «горожанська» (8-ми класна), і школа різьбярів по дереву. Створено футбольну команду, добровільну пожежну дружину. Гроші для їхньої діяльності виділяли брати Климпуші, які на той час володіли найбільшим деревообробним підприємством, інші підприємці. Активно діють «Просвіта», спортивні товариства “Січ”, “Сокіл”, “Товариство імені Духновича” й інші школи. Учні школи різьбярства виготовляли художні вироби, меблі, що користувалася попитом у Європі. Зараз вироби майстрів села Ясіня знаходяться в Угорщині (Дунай-Кесо, Сомботгей), Чехії (Прага), Румунії (Сату-Маре). Політичні події 1938 року, розвал Чехословаччини, сприяли відродженню прагнень до волі, часів Гуцульської республіки. Жителі селища Ясіня активно підтримували діяльність уряду Карпатської України: Д. Климпуш був комендантом «Карпатської Січі», С. Клочурак був призначений міністром господарства, а потім військовим міністром. Брати Климпуші всіляко допомагали становленню української влади в краї.
     17 березня 1939 року Ясіня окупували війська фашистської Угорщини. На його окраїнах пролягала угорсько-польська границя. У вересні 1939 року, після поразки Польщі у війні, була встановлена угорсько-радянська границя, яку у пошуках кращої долі перетнули десятки жителів села. Всі вони були репресовані НКВД і відправлені в Сибір й інші табори ГУЛАГУ. 4 січня 1942 року в селищі Ясіня десантувався радянський розвідувальний загін, що очолював ясінянець О.О. Борканюк. У жовтні 1942 року його повісили у фашистських катівнях. Указом Президії Верховної Ради СРСР йому посмертно привласнене звання «Герой Радянського Союзу». 6 січня 1944 року угорські фашисти зробили жорстоке злодіяння: по національній ознаці заарештували, а потім знищили майже все єврейське населення села. В урочищі Околи діяв концентраційний табір. 14 жовтня 1944 року Ясіня звільнили війська Червоної Армії. У боях за звільнення селища загинуло більше 450 радянських солдатів. У ряди Червоної Армії й Чехословацького армійського корпуса, добровільно вступили більше 300 селян. Більше 30 з них загинули в боях.